Грецьке слово «фюзіс» у перекладі означає «природа», тому науку про природу почали називати фізикою. Починаючи з XVII ст. фізика швидко розвивається. З неї поступово виділяються нові науки про. природу, наприклад хімія. Всі науки, які вивчають явища природи, стали називати природничими науками.
Науки про природу, зокрема фізика, розвиваються так.
За допомогою експериментів (дослідів) нагромаджується великий фактичний матеріал про певну групу явищ природи. На основі цього матеріалу створюється гіпотеза (наукове припущення), яка з єдиної точки зору пояснює хід цих явищ. Справедливість гіпотези перевіряється новими експериментами. Якщо правильність гіпотези підтверджується, то на її основі створюється теорія, яка повинна задовільно пояснювати явища, що відбуваються, не тільки з якісного, а й з кількісного боку, а також передбачати нові явища.
Це означає, що розрахунки значень величин за допомогою формул, виведених з теорії, повинні збігатися з результатами вимірювань цих самих значень під час експериментів. Отже, експерименти практично завжди мають супроводитись вимірюванням тих чи інших величин.
