Та   величина   світлового   потоку, яка, падаючи на предмет , припадає на одиницю площі поверхні предмета, називається освітленістю    Е :

Е  =  Ф / S  

За   одиницю   освітленості    взято   1 люкс (лк).     1 лк  =  1 лм / 1 м².

Освітленість,  яку створює   точкове   джерело, залежить   від   сили   світла J   і    від    відстані r,  до   джерела   тієї    поверхні,   що   освітлюється

Ео  =  J / r²

Це   сніввідношення   називають   першим    законом   освітленості:

Якщо промені падають перпендикулярно до поверхні, то перший закон читається так:

освітленість такої поверхні прямо пропорційна силі світла джерела і обернено   пропорційна   квадрату   відстані   поверхні   від   джерела..

Якщо промені падають на поверхню не перпендикулярно, то освітленість   залежить   від   кута   падіння   променя   i    на поверхню.

Освітленість поверхні при довільному падінні променів прямо пропорційна   косинусу   кута   падіння   променів   на   цю   поверхню.

E  =  E_o cos i 

Це   співвідношення   називається   другим   законом   освітленості:

Якщо об’єднати разом обидва закони, то одержується узагальнена формула освітленості, яка включає всі можливі варіанти падіння променів:

E  =  J cos i / r².

За цією формулою можна обчислювати освітленість різних ділянок поверхні, яку освітлює точкове джерело. Якщо освітленість створюється кількома джерелами, то результуюча очвітленість дорівнює сумі освітленостей,   створюваних   кожним   джерелом   окремо.

Для вимірювання сили світла використовують прилад, який називається фотометром. У найпростішому фотометрі силу світла визначають методом порівняння її з відомою силою світла еталонного джерела, створюючи однакові    освітленості   від   цих   джерел.

Прилад   для   вимірювання  величини освітленості називається люксметром.