ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ.
Всі видимі зорі можна уявити розміщеними на сфері довільного радіуса - небі. Для кращого орієнтування на небі ще в давнину найяскравіші зорі умовно були об”єднані в групи - сузір”я, під яким розуміють ділянки зоряного неба. Зараз небо розділене на 88 сузір”їв. Назви більшості сузір”їв збереглися ще з давнини: Велика і Мала Ведмедиці, Дракон, Рак, Овен, Близнюки, Оріон і інші. Найяскравіші зорі у сузір”ях позначають грецькими буквами ( α, β, γ, δ і т.д. ).
Найяскравіші зорі називають зорями першої зоряної величини і позначають 1 m , а найслабші, видимі неозброєним оком - зорями шостої зоряної величини ( 6 m ). Зорі першої зоряної величини яскравіші від зір другої зоряної величини у 2,5 рази.
Річний шлях Сонця по небесній сфері називається екліптикою, яка проходить через 12 сузір”їв. Ці сузір”я називаються зодіакальними сузір”ями або поясом Зодіака. У кожному сузір”ї Сонце перебуває на протязі місяця.
Спостерігаючи за зоряним небом протягом певного часу можна помітити, що воно обертається з усіма світилами навколо уявної осі, яка проходить через точку, де знаходиться спостерігач і деяку нерухому точку - полюс світу, біля якої знаходиться Полярна зірка. За одну годину небесна сфера обертається на 15о , а за 4 хвилини - на 1о.
Положення світил на небесній сфері визначається небесними координатами в екваторіальній системі координат:
δo - схилення світила, тобто кутова відстань світила від небесного екватора ( вимірюється у градусах ).
αh- пряме сходження або пряме піднесення, тобто кутова відстань між площиною, що проходить через полюс світу і світило і площиною, що проходить через полюс світу і точку весняного рівнодення γ (вимірюється у годинах ).
γ - точка весняного рівнодення – перша точка перетину екліптики і небесного екватора ( 21 березня ).
d - точка осіннього рівнодення - друга точка перетину екліптики з небесним екватором ( 23 вересня ).
